Гарантії безпеки мають визначати конкретні дії партнерів
Переконливість безпекових зобов’язань залежить від готовності й спроможності виконати їх у разі нової агресії.
Дискусія про гарантії для України часто зосереджується на формулі «як стаття 5 НАТО». У дописі про такі обіцянки я порушив питання їхньої реалістичності.[6] Для змістовної оцінки потрібно з’ясувати, які саме дії партнери зобов’язуються здійснити і наскільки швидко вони зможуть це зробити.
Стаття 5 Північноатлантичного договору встановлює обов’язок допомоги союзнику, який зазнав збройного нападу. Водночас кожна держава визначає необхідні дії, включно з можливим застосуванням збройної сили. Офіційне роз’яснення НАТО прямо зазначає, що допомога може передбачати застосування сили або інші заходи.[7] Це юридичне зобов’язання, практичний зміст якого залежить також від спроможностей і рішень союзників.
Тому майбутні домовленості з Україною варто оцінювати за конкретними параметрами. Яка подія запускає допомогу? Хто ухвалює рішення? Які озброєння та ресурси надаються? Чи існують погоджені строки, фінансування й попереднє планування дій?
Окреме значення має стійкість підтримки до зміни урядів. Довгострокові оборонні програми, спільне виробництво озброєнь і підготовлені механізми постачання можуть зробити зобов’язання надійнішими. Їх потрібно узгоджувати з розбудовою власної оборонної промисловості України.
Критична оцінка обіцянок має вести до сильніших домовленостей. Українській безпеці потрібні документально закріплені зобов’язання, забезпечені ресурсами та зрозумілим порядком виконання.
Джерела
- [6] Facebook. Володимир Омельченко. Допис про політичні обіцянки гарантій за зразком статті 5 НАТО. Публікація Facebook.
- [7] НАТО. Collective defence and Article 5. Офіційне роз’яснення змісту колективної оборони. Роз’яснення НАТО.