Готовність енергосистеми України до зими

Як ви оцінюєте загальну готовність енергосистеми до зими 2026–2027 років

Підготовка триває, хоча її темпи й результати ще не відповідають усім потребам. Водночас я не погоджуюся з твердженням, що процес повністю провалено. Певний запас міцності створено, і його потрібно оцінювати за конкретними показниками, а не за загальними політичними заявами.

План закачування газу до підземних сховищ загалом виконано. Перед початком опалювального сезону передбачалося накопичити 14,6 млрд кубометрів, і цього рівня вдалося досягти вже наприкінці серпня. На складах також є близько 2 млн тонн вугілля, чого достатньо для роботи теплових електростанцій за базового сценарію.

Під час ремонтної кампанії відновлено приблизно 4 ГВт теплової генерації разом із ТЕЦ. Понад 2 ГВт ще ремонтують, і частину цих потужностей можуть повернути в систему до початку 2027 року. Розвиваються також вітрова, сонячна й газова розподілена генерація.

Однак формальні відсотки готовності регіонів мало що пояснюють без розуміння структури потужностей, їхньої фактичної доступності та стійкості до ударів. Важливо не лише ввести обладнання в експлуатацію, а й забезпечити його підключення, паливо, персонал, ремонт і захист.

Який реальний внесок розподіленої генерації

На початку осіннього періоду сукупна потужність розподіленої генерації, яку можна підключити, оцінюється приблизно в 1,5 ГВт. Безпосередньо в мережі працює орієнтовно 700–800 МВт. Частину обладнання вже змонтовано, але ще не підключено.

Окрема проблема — газові установки, які були придбані або передані громадам, але фактично не працюють. У деяких регіонах бракує кваліфікованих фахівців, коштів на експлуатацію, газових і електричних приєднань або зрозумілої відповідальності за управління такими об’єктами. Тому встановлена потужність не завжди означає доступну потужність.

За належної організації Україна могла б мати близько 5 ГВт розподіленої генерації. Наявні 1,5–1,8 ГВт газових установок є корисним результатом, але не відповідають масштабу воєнного ризику. Розподілена генерація потрібна не лише для покриття дефіциту, а й як непрямий спосіб захисту: вона зменшує залежність міст і громад від кількох великих об’єктів.

Чи означають доступні 15 ГВт що дефіциту взимку не буде

Ні. Показник близько 15 ГВт включає доступну внутрішню генерацію та можливість імпорту електроенергії. Його не слід сприймати як гарантовану одночасно доступну потужність за будь-яких умов. Склад окремих джерел, графіки ремонтів, паливне забезпечення, пропускна спроможність мереж і наслідки можливих ударів визначатимуть фактичний баланс у кожну конкретну годину.

Нинішнє споживання на рівні близько 10 ГВт є найнижчим за всю історію незалежної України. Уряд очікує, що до початку 2027 року в системі з урахуванням імпорту може бути близько 20 ГВт за прогнозного пікового попиту приблизно 13-15 ГВт. На папері це створює резерв, але воєнний сценарій здатен швидко змінити співвідношення.

Якщо Росії вдасться завдати серйозних пошкоджень великим ТЕС і ТЕЦ, у пікові години може виникнути дефіцит близько 2 ГВт. Йдеться не про постійну нестачу протягом усієї доби, а про години максимального споживання, коли швидко замінити втрачений ресурс буде найважче.

Де ризики найбільші

Найбільшу загрозу я бачу у теплозабезпеченні великих міст, передусім Києва. Столиця критично залежить від ТЕЦ-4, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, які забезпечують теплом близько 2 млн мешканців. Якщо ці об’єкти зазнають руйнувань, швидко компенсувати їхню теплову потужність практично неможливо.

Київ розвиває нові джерела, але заявлені близько 60 МВт поки що не можуть замінити великі ТЕЦ. Тому місту потрібні одночасно протиповітряний та інженерний захист ключових об’єктів, резервування теплопостачання, локальні джерела для критичної інфраструктури й чіткі плани дій на випадок тривалих аварій.

Складною може бути ситуація в Херсоні, на Сумщині, Запоріжжі, у Дніпровському промисловому регіоні, Одесі та інших прифронтових чи енергодефіцитних районах. У Херсоні зруйновано ТЕЦ і значну кількість підстанцій. Одеський регіон регулярно атакують, а його енергетичний баланс і без того є напруженим.

У західних областях ризики загалом нижчі. Ужгород, Мукачево, Чернівці, Кам’янець-Подільський, Львівщина, Івано-Франківщина та Тернопільщина мають кращі передумови для проходження зими, хоча повністю виключати локальні аварії або наслідки масованих атак не можна.

Наскільки енергооб’єкти захищені інженерними спорудами

За даними уряду, захист другого інженерного рівня споруджено більш ніж на двохстах об’єктах енергетичної інфраструктури. Він може зменшити наслідки ударів дронів та уламків ракет. Найбільший прогрес на своїх об’єктах забезпечило «Укренерго».

Інші компанії, зокрема теплова генерація та оператори систем розподілу, почали частину робіт пізніше, тому результати там нерівномірні. Повністю закрити всю енергосистему інженерними конструкціями неможливо. Пріоритетом має бути захист трансформаторів, автотрансформаторів, систем управління та іншого основного обладнання на ключових вузлах.

Інженерні споруди не замінюють протиповітряну оборону. Особливо це стосується балістичних ракет, проти яких можливості фізичного захисту обмежені. Погіршує ситуацію те, що Росія нарощує виробництво балістичних засобів ураження, тоді як кількість доступних Україні антибалістичних перехоплювачів залишається недостатньою.

Чому розподілену генерацію не розгорнули швидше

Причин кілька. На початку повномасштабної війни багато хто розраховував на її швидке завершення і недооцінював масштаб майбутніх ударів по енергетиці. Через це захист та децентралізацію фінансували за залишковим принципом.

Ресурси й управлінська увага спрямовувалися також на проєкти, які не могли дати швидкого результату під час війни. Показовий приклад — плани добудови третього і четвертого блоків Хмельницької АЕС. На мою думку, під час війни значно ефективніше було зосередитися на потужностях, які можна вводити швидко, розміщувати ближче до споживача й використовувати для балансування системи.

Додалися нормативні неузгодженості, тривалі процедури приєднання до електричних і газових мереж, фінансові труднощі енергетичних компаній та недосконала модель ринку. Вона накопичує борги й не створює достатніх стимулів для інвестицій. У результаті частина технічно реалістичних проєктів не була реалізована вчасно.

Яку роль відіграє приватний бізнес

Приватні компанії вже зробили значний внесок, насамперед у встановлення когенераційних установок. Швидко розвиваються й системи накопичення енергії, сукупна потужність яких становить близько 600 МВт. Вони допомагають покривати короткочасні піки, підтримувати частоту й підвищувати маневровість системи.

Позитивну динаміку демонструє вітрова генерація. Сонячна енергетика зростає ще швидше, але її внесок у зимовий баланс обмежений коротким світловим днем і погодними умовами. Тому для проходження зими вирішальне значення матимуть поєднання когенерації, накопичувачів, доступної теплової та атомної генерації, імпорту й керованого попиту.

Чи гарантують нинішні прайс кепи достатній імпорт електроенергії

Підвищення граничних цін поліпшило умови для імпорту, але не усунуло системну проблему. Україна технічно синхронізована з європейською енергосистемою з березня 2022 року, однак повноцінного комерційного об’єднання ринків досі немає.

Потрібен маркет-каплінг із ринком Європейського Союзу та наближення принципів установлення граничних цін до європейських правил. Рішення, які регулятор ухвалює вручну, можуть знову відстати від ринкової ситуації. Якщо електроенергія в сусідніх країнах різко подорожчає, українські обмеження можуть зробити імпорт економічно невигідним саме тоді, коли він буде критично необхідний.

У ЄС граничні ціни формально існують, але встановлені настільки високо, що майже не впливають на щоденну торгівлю. В Україні вони залишаються інструментом прямого втручання. Перед зимою слід перейти від ручного коригування до прозорого механізму, який автоматично враховує ситуацію на суміжних європейських ринках.

Який сценарій зими є найімовірнішим

Точного прогнозу бути не може. Він залежить від інтенсивності російських атак, наявності ракет-перехоплювачів, стану конкретних енергооб’єктів, температури, імпорту та швидкості ремонтів. Частина інформації про захист об’єктів закономірно є закритою.

Базовий висновок такий: загальнонаціонального провалу підготовки не сталося, однак зима буде складною. Найбільший ризик — локальні й регіональні кризи після ударів по великих ТЕЦ, підстанціях та мережах. Саме тому головними завданнями залишаються посилення протиповітряної оборони, захист ключового обладнання, введення вже встановленої розподіленої генерації, резервування теплопостачання та забезпечення ринкових умов для імпорту.

Запаси й відновлені мегавати дають Україні можливість пройти опалювальний сезон. Але стійкість визначатиметься не загальною цифрою потужності, а здатністю системи зберігати керованість після нових ударів і швидко підтримувати ті міста, де наслідки будуть найтяжчими.