Качине полювання на внутрішньому фронті
П’єса Вампілова як метафора боротьби за людські душі — на війні, у суспільстві та всередині самої людини.
П’єса Вампілова «Качине полювання» — метафорична розшифровка нашої нинішньої дійсності.
Її шифр простий і жорсткий: качки — це людські душі, полювання — це життя, а війна — його найжорстокіший прояв.
Сьогодні це полювання точиться на внутрішньому фронті — за людські душі.
Поки на передовій ворог нищить міста й людей, у тилу триває інше полювання. І постріли тут лунають не з рашистського окопу, а з кабінетів українських чиновників.
Кожна вкрадена гривня, кожна схема на військових закупівлях, кожна зрада чи байдужість чиновників — це постріл у душу суспільства. Це системне нищення довіри, на якій тримається країна.
У п’єсі є персонаж Діма — ідеальний мисливець. Він не схиблює, бо позбавлений співчуття. У нього немає внутрішнього гальма. Сучасні корупціонери та зрадники діють так само. Вони наживаються на війні без жодного каяття й вважають себе справжніми «мисливцями». Але вони не розуміють одного: цілячись у свій народ, вони добивають власні душі. Це вже духовні трупи на високих посадах і у великих «схемах» — люди, які лише імітують існування.