Ормуз і російські НПЗ: два різні енергетичні шоки
Чому сухопутні маршрути не здатні швидко замінити протоку, а удари по російській переробці створюють інший тип системного тиску.
ГОЛОВНЕ
|
|---|
1. Чи може Ормуз стати «непотрібною смугою води»?
Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що протягом двох років Ормузька протока може втратити значення, оскільки нафту транспортуватимуть сухопутними трубопроводами, а видобуток у США зростатиме.[1]
Як політичний сигнал ця теза зрозуміла: Вашингтон прагне зменшити переговорну вагу Ірану й заспокоїти ринки. Проте як інфраструктурний прогноз вона надто оптимістична. За два роки неможливо створити систему, здатну повністю замінити маршрут, яким у 2025 році перевозили в середньому близько 20 млн б/д сирої нафти та нафтопродуктів.
Реальна спроможність обхідної інфраструктури
East–West / Petroline (Саудівська Аравія). Базова пропускна здатність — близько 5 млн б/д; після переобладнання частини ліній технічний максимум оцінювався до 7 млн б/д. Однак номінальна потужність не дорівнює вільній: маршрут уже використовується для внутрішньої переробки та експорту через Янбу.[3]
Habshan–Fujairah / ADCOP (ОАЕ). Нафтопровід потужністю близько 1,8 млн б/д виводить нафту до порту Фуджейра в Оманській затоці. Значна його частина завантажена у звичайному режимі, тому оперативний резерв є меншим за номінал.[3]
Goreh–Jask (Іран). Формальна ефективна потужність оцінювалася приблизно у 0,3 млн б/д, але фактичні відвантаження через Джаск у 2024 році не перевищували 70 тис. б/д і згодом припинилися. Тому цей маршрут не можна вважати надійним великим резервом.[3]
Оцінки вільної пропускної здатності різняться. EIA до нинішньої кризи називала близько 2,6 млн б/д для маршрутів Саудівської Аравії та ОАЕ. IEA у лютому 2026 року оцінила потенціал переорієнтації ширшим діапазоном — 3,5–5,5 млн б/д, застерігаючи, що масштабне перемикання логістики не було повноцінно випробуване.[2][3]
Отже, у сценарії повного перекриття протоки приблизно 14,5–16,5 млн б/д звичного нафтового потоку не матимуть прямого трубопровідного обходу. Це показник непереорієнтованого потоку, а не автоматичний розмір миттєвого світового дефіциту: його частково пом’якшуватимуть комерційні та стратегічні запаси, збільшення видобутку поза Перською затокою, зміна маршрутів і скорочення попиту. Але тривале перекриття швидко виснажуватиме ці буфери.
СПГ потрібно рахувати окремо
Нафта й зріджений природний газ не можуть підсумовуватися в одному показнику «млн барелів на добу». За оцінкою IEA, через Ормуз проходить близько 93% катарського та 96% еміратського експорту СПГ — разом 19% світової торгівлі цим паливом. Еквівалентного сухопутного маршруту для цих обсягів немає.[2]
2. Поточна криза: різке падіння руху, але не нульовий потік
Поточний режим у протоці слід відрізняти від сценарію її повного закриття. 4 вересня Kpler зафіксував лише чотири проходи товарних суден проти приблизно 15 у середньому за попередні десять днів і близько 125 великих комерційних суден на добу до початку війни 28 лютого. Водночас ці дані не враховують судна з вимкненою автоматичною ідентифікаційною системою (AIS).[5]
За оцінкою Rystad Energy, упродовж війни спостережувані вихідні потоки нафти та нафтопродуктів здебільшого становили 4–6 млн б/д. Це означає глибоке обмеження, але не повну зупинку. Саме тому кількість видимих проходів не можна механічно перетворювати на обсяг фізичного дефіциту.[5]
Найсильніше блокада вдарила по Ірану. За даними Vortexa і Kpler, завантаження іранської сирої нафти та конденсату скоротилися приблизно з 2 млн б/д у березні до 220–255 тис. б/д у серпні. Усередині протоки залишалися 29 танкерів із 36,11 млн барелів нафти; водночас запаси на суднах за межами зони блокади дозволяли ще певний час підтримувати продажі до Китаю.[4]
Цінова реакція підтверджує значущість ризику, але не доводить повної втрати 20 млн б/д. 2 вересня Brent закрився близько $95,63 за барель, WTI — $91,01. Ринок враховує не лише поточні фізичні втрати, а й імовірність нових атак, проблеми страхування, запаси та можливість дипломатичної деескалації.[6]
3. Удари по НПЗ РФ: локалізований, але системний тиск
Удари по російській нафтопереробці створюють інший тип шоку. Вони не вилучають такий самий обсяг сирої нафти зі світового ринку, а знижують спроможність РФ перетворювати її на бензин, дизельне пальне, авіаційний гас та інші продукти.
Важливо не змішувати атаковану або планово зупинену потужність із реально недоступною переробкою. За оцінкою Kpler на середину липня, сукупна потужність НПЗ, що перебувала у простої або зазнала атак, сягала близько 4,3 млн б/д — приблизно 58% російської номінальної потужності. Проте фактично недоступна переробна потужність оцінювалася у 1,5–2,0 млн б/д, а завантаження НПЗ знизилося приблизно до 3,8 млн б/д — найнижчого рівня більш ніж за два десятиліття.[7]
Технічно коректний термін тут — «первинна переробка» або «первинна перегонка», а не «первинний крекінг»: крекінг належить до вторинних процесів. Водночас пошкодження установок вторинної переробки — гідрокрекінгу, каталітичного крекінгу, риформінгу та гідроочищення — може непропорційно погіршувати вихід якісних моторних палив навіть за часткового відновлення первинної перегонки.
Ринкові наслідки вже помітні. За даними Kpler, російський експорт нафтопродуктів у липні скоротився приблизно до 1,2 млн б/д проти 2,3 млн б/д роком раніше, тоді як експорт сирої нафти зріс: неперероблена сировина частково переорієнтовується на зовнішні ринки. Наприкінці серпня Росія продовжила заборону експорту дизельного пального, суднового палива та газойлю до 30 вересня для стабілізації внутрішнього ринку.[7][8]
Це створює для РФ три взаємопов’язані проблеми: втрату частини експортної маржі на нафтопродуктах, локальні дефіцити та подорожчання внутрішньої логістики, а також необхідність розподіляти обмежені обсяги пального між пріоритетними споживачами. Водночас із відкритих ринкових даних не можна прямо вивести масштаб порушення забезпечення російських військ: такий висновок потребує окремих логістичних доказів.
4. Порівняння двох шоків
Порівняльна характеристика енергетичних шоків
| Критерій | Криза в Ормузькій протоці | Удари по НПЗ РФ |
|---|---|---|
| Об’єкт впливу | Морський експорт сирої нафти, конденсату, нафтопродуктів і — окремо — СПГ | Первинна та вторинна переробка нафти, випуск і експорт моторних палив |
| Базовий масштаб | Близько 20 млн б/д нафти й нафтопродуктів; 19% світової торгівлі СПГ | 1,5–2,0 млн б/д переробної потужності фактично недоступно за оцінкою Kpler на середину липня |
| Поточний стан | Спостережувані нафтові потоки переважно 4–6 млн б/д; AIS не відображає весь рух | Завантаження НПЗ близько 3,8 млн б/д у липні; часткове відновлення можливе, але залежить від ремонту й нових ударів |
| Механізм шоку | Скорочення доступу до сировини та СПГ на глобальному ринку | Скорочення випуску готових продуктів за збереження частини сирої нафти для експорту |
| Головний ціновий канал | Brent, азійський і європейський газ, фрахт та страхування | Бензин, дизельне пальне, авіапаливо й глобальні маржі нафтопереробки |
| Стратегічний ефект | Глобальний системний ризик із непропорційним впливом на Азію | Прямий тиск на доходи, внутрішній паливний баланс і логістику РФ |
| Ключове обмеження оцінки | Не можна ототожнювати видимий судновий трафік із фактичним потоком | Не можна ототожнювати атаковану номінальну потужність із фактично втраченою переробкою |
5. Висновки
Ормуз не втратить системного значення протягом двох років. Навіть за найоптимістичнішої оцінки обхідні нафтопроводи можуть переорієнтувати лише частину звичного потоку. Для катарського та еміратського СПГ рівноцінного сухопутного обходу немає.
Повне перекриття і нинішній обмежений режим — різні сценарії. У поточній кризі рух різко зменшився, але не припинився. Аналіз має одночасно враховувати AIS-дані, приховані проходи, фактичні обсяги експорту, запаси та тривалість порушення.
Удари по російських НПЗ є економічно асиметричним інструментом тиску. Вони скорочують випуск і експорт продуктів із вищою доданою вартістю, погіршують внутрішній паливний баланс і змушують РФ експортувати більшу частку сирої нафти.
Цей тиск не є нейтральним для зовнішніх ринків. На початку вересня європейські маржі на бензин наблизилися до рекордних значень, а дизельні ф’ючерси торгувалися з рекордною премією до Brent. Це результат сукупної дії конфліктів на Близькому Сході, ударів по переробці, російських експортних обмежень і низьких запасів — окремий внесок кожного чинника неможливо чесно звести до універсальних 3–5% роздрібної ціни.[9]
Найсильніший висновок — не про тотальний колапс, а про стійке погіршення системи. Тривалі та повторювані зупинки НПЗ підвищують витрати ремонту, зменшують гнучкість переробки й експорту та посилюють дефіцит якісних моторних палив. Водночас оцінка ефекту повинна спиратися на фактичне завантаження установок і товарний випуск, а не лише на сумарну номінальну потужність атакованих заводів.
| Примітка щодо даних. Оцінки судноплавства та простоїв НПЗ швидко змінюються. Наведені показники відображають доступні дані станом на 5 вересня 2026 року. «Атакована потужність», «потужність у простої» та «фактично недоступна переробка» не є взаємозамінними поняттями. |
|---|