Про історичну, духовну та політичну спадкоємність України-Русі

Ідеологічний та історичний фронти є насправді одними із найголовніших у війні з агресором, тому у цьому контексті наважився підготувати концепт проєкту Закону України «Про історичну, духовну та політичну спадкоємність України-Русі».

Суть концепту проста: Київ є джерелом української державності, християнської традиції, права та історичної легітимності. Саме Україна є спадкоємицею та правонаступницею Київської Русі, а не Московія, яка, перейнявши методи володарювання Золотої Орди й будучи фактично її спадкоємицею, з метою приховування цієї правди століттями привласнювала чужу історію, назви, символи й духовну спадщину для підкорення та гноблення слов’янських та інших народів.

Цей концепт законопроєкту подається у неофіційній формі, що дозволяє сказати правду гостріше, ніж звичайна аналітика. Потребує подальшого науково-історичного доопрацювання.

У законопроєкті запропоновано: визнати Київ єдиним верховним історичним і духовним центром стародавньої держави Русь (Київська Русь); закріпити спадкоємність держави України від Київської Русі; зазначити, що під час існування історичної Русі ніякої державності чи будь-якої суб’єктності Москва не мала, тому усі її зазіхання на правонаступництво є нікчемними.

Також — визнати, що назва Росія з’явилася внаслідок перекладу назви Русь із грецької мови й сучасна держава Російська Федерація не має жодного відношення до стародавньої держави Русь; визнати московську імперську традицію викривленням спадщини держави Русь; засудити агресивні війни, окупації, депортації, московську русифікацію та імперські експансії Московії.

Окремо запропоновано визнати джерелом української мови та письменності давньоруську мову Київської Русі, а сучасну російську мову — молодшою гілкою української мови; заборонити використання понять «руський світ», «старший брат», «третій Рим», «братні народи» та інших міфів як інструментів агресії.

Православна віра не може бути виправданням війни, ракетних ударів, окупацій і ненависті. Київ має бути визнаний духовним центром православ’я для всіх історичних територій Київської Русі, а народи, що перебувають у складі Російської Федерації, повинні мати право на збереження мови, культури, ідентичності та політичне самовизначення.

Головний сенс законопроєкту — показати абсурдність московських претензій на спадщину Київської Русі. Московія не може бути «старшим братом» там, де Київ був джерелом державності, віри, писемності й цивілізації задовго до формування московського політичного центру.

Київ — не периферія «русского мира». Київ — його історичне джерело, яке Московія намагалася вкрасти, спотворити й перетворити на зброю, щоб приховати свою справжню ординську природу, чужу і ворожу для всіх слов’янських народів та механізм гноблення інших корінних народів на території державного утворення Російська Федерація.

Історію потрібно не лише знати. Її треба захищати.